28 квітня – 6 серпня 2023 року
Леся Хоменко — відома художниця з України, ім’я якої після російського вторгнення опинилося в центрі дискусій та уваги світових ЗМІ. Її практика ставить за мету перегляд ролі живопису: вона деконструює наративні зображення та перетворює картини на об’єкти, інсталяції, перформанси. Твори Хоменко, зокрема, піддають критиці спроби радянського соціялістичного реалізму створити досконале утопічне суспільство та героїчних людей. Вона досліджує санкціоновану державою творчість минулих епох та вплив цієї культурної спадщини на сучасну мистецьку практику.
Ця виставка – перший персональний музейний проєкт Хоменко у Північній Америці, відображає творчий метод художниці та її безперервні дослідження ідентичности і політики, насамперед, в контексті російської війни в Україні. Серія Зворотній відлік переосмислює видатні соцреалістичні батальні картини українських радянських художників. У своїх полотнах Хоменко усуває доблесні постаті воїнів та зображення військової техніки, натомість представляє абстрактно безлюдну місцевість.
Великомасштабні роботи створені для Українського Музею, зокрема Фрагментоване спостереження та Радикальне наближення, виростають із зображень війни в кіберпросторі та цитують доступні онлайн кадри військових дій. Ці полотна перегукуються з попередніми картинами, в яких Хоменко зображувала постаті невідомих озброєних солдатів у абстрактній манері, що наслідує захисну техніку розмивання та замасковування стратегічних об’єктів, ландшафтів і облич військових на фотознімках.
Транспортабельні, згорнені у сувій картини з серії ПЗРК транслюють особистий досвід художниці, яка прожила ранні стадії війни та евакуацію своєї родини, а зараз продовжує бути свідком воєнних дій у реальному часі, де зброя підпадає під категорію колективних потреб і вимагає колективних рішень щодо її використання. (ПЗРК = переносний зенітно-ракетний комплекс)
У своїй новій роботі AJS Хоменко ініціює діялог із художницею-абстракціоністкою Джанет Собель, чиї ранні картини також експонуються в Українському Музеї. Інсталяція символічно – через десятиліття – поєднує різні покоління художників та їхні особисті історії, що пов’язані процесами вимушеної міграції, ресоціялізації у новому суспільстві, історичними розривами, фрагментуванням та виживанням.
